Щодень — все глибшає свідомість,
Все ширший розмах у думок, –
Та пристрасть тихшає… Натомість
Передосінній холодок
Чуття голубить…
Дивно чути,
Як відміняєшся ти сам,
Вотще силкуючись збагнути,
Де грань тим змінам і часам,
Що в них ті зміни!
Дико знати,
Що, й прохолонувши, чуття
В тобі залишать біль утрати –
Потребу прагнути життя!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Дивлюсь на все спокійними очима
- Попередній вірш → Євген Плужник – Люблю в уяві декілька сторінок
(Оцінок ще немає)