Що не збулось? І от пливуть літа…
І тихне сум… і серце холодіє…
Вітай, вітай,
Остання безнадіє!
Я ждав, я знав, що прийдеш ти! — і ось:
Все, як було; сивіє лиш волосся…
Що ж не збулось?
— Усе давно збулося!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Що менше слів, то висловитись легше
- Попередній вірш → Євген Плужник – Що серця рано дізнані утіхи
(Оцінок ще немає)