Що серця рано дізнані утіхи!
Що думки пізно зважений тягар!
Минулося! Живи німий і тихий…
Пригадуючи, мар…
Оце й усе, що дні тобі лишили:
Утома, зморшки та старі листи.
…Ах, досвіде, розраднику немилий,
навіть запізнений — завжди дочасний ти!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Що не збулось
- Попередній вірш → Євген Плужник – Стережися неба нічного
(Оцінок ще немає)