Сіра мжичка за вікнами. Ніч. Кімната.
І сьогодні таке, як вчора…
Перегортаю Рабіндраната
Тагора.
Крізь щілини віконниці ніч знадвору:
Доле людська, чудна яка ти, –
На сторінках чужого твору
Правду свою шукати!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Мудрість мудрих
- Попередній вірш → Євген Плужник – По-осінньому хмари пливуть
(Оцінок ще немає)