Суха й тендітна лінія плеча,
І ліктів — по-дитячи гостра;
А вже не раз я нишком помічав, —
Очей цікавість і непевний острах
Враз вибухають викликом, і сміх
Вуста торкає…
— Дівчино, ти — жінка!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Як він спустів, садок
- Попередній вірш → Євген Плужник – Ах, флейти голос над рікою
(Оцінок ще немає)