Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
– Іншим дні прозорі, тихі, гарні.
Скінчено. Записано. І крапка.
– Спочивайте, стомлені над міру! –
…Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
- Наступний вірш → Євген Плужник – Розминувся зі мною сон
- Попередній вірш → Євген Плужник – Де коноплі були, – батарея
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)