Там, унизу, і море, і сади,
А тут, на скелі, тільки камінь голий…
Кора землі затверднула відколи,
Може, ніхто не заблукав сюди!
Благоговій! Сядь нишком — і сиди!
Бо зайвий звук, найменший кожен порух —
І замете усі твої сліди
Легкий, як час, тисячолітній порох!
І буде знову так, мов ти й не був, —
Тільки ґраніт гарячий та строкатий…
Навіть недокурка того не відшукати
Що ти — у захваті — на прискалку забув!
