Тепер на півночі горять сніги…
Стрункі на півночі біжать олені…
І знак північної снаги,
Високі заграви студені
Сліпучо міняться…
Повій
В остиле серце, Аквілоне! —
Я зрозумію голос твій,
Бо кров, млявіючи, холоне;
Бо нижче й нижче никне голова,
Як буйність барв байдужий зір зустріне;
І все частіш пустиня снігова
Мені ввижається…
Вітай, пустине!
