Туман стіною. Часом загуде
Лютіше вітер, змиє коням гриви, –
Тоді кільце намітиться руде
Там, де пурнуло сонце в морок сивий…
І знову мжичить. Важчає сіряк,
У сон схиляє голову відлога…
Та коні під горбок не йдуть ніяк, –
Така важка, така грузька дорога!
Злізаю з воза і одним плечем
Допомагаю коням з півгодини…
Не розбереш, що по виду тече:
Гарячий піт чи дощові краплини…
Таке безлюддя! Скільки не гукай, –
Лиш під ногами стогне мокра глина…
А що, як справді вся вона така –
Закохана в електрику країна?
