Здається, знову буде недорід:
Земля без снігу, а морози добрі.
Зблід
Обрій…
Вечеря тягнеться така нудна!
І страв і слів вживаємо потрошку.
А інколи, здається, не одна
Рука до вуст несе порожню ложку…
Старий мовчить. Не досить слів хіба?
Думки – і ті розбіглися геть-чисто!
Зими тієї згинула ряба,
А полову тепер відніме місто!
