Зустрів кулю за лісом.
Саме там, де посіяв жито!
За яким бісом
Стільки було прожито!
Прийшла баба, поголосила…
Невеличка дірка поміж ребер…
Ну, звичайно, – краса і сила!
Marche funebre!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Де коноплі були, – батарея
- Попередній вірш → Микола Вінграновський – Морської осені
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)