Їхав козак здалеченька
Та й втомився маличенько.
— Де ж я буду в нічку спати?
З ким я буду розмовляти?
Пущу коня на долину,
А сам ляжу на годину.
Сплю годину, сплю другую,
Ще й на третю щасливую.
Щасливая та годинонька,
Десь ся взяла моя дівчинонька.
Виламала калиноньку,
Заквітчала голівоньку.
Годі, годі, милий, спати,
Хотять турки коня взяти.
Коня візьмуть вороного,
Тебе заб’ють молодого.
Я від турків відіб’юся
І з тобою оженюся.
Будеш мене, мила, звати,
Я тя буду шанувати.
