(народний варіант)
Їхав козак за Дунай,
Сказав: — Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
— Постій, постій, козаче,
Твоя дівчина плаче,
Як ти мене покидаєш, —
Тільки подумай!
— Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі ожидай!
— Не хочу я нічого
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!
