Несе киця вроду,
Пухнастий хвіст гнеться,
Хто її побачить —
За нею ув’ється.
Киця ж, ох і киця!
Дам їсти й напиться.
Ти така хороша,
Дай хоч подивиться.
— Як пустиш до себе,
Даси ще й поспати,
Буду з твого дому
Лихо проганяти.
Пустили до хати,
Клубочком звернулась.
Носиком мокреньким
У долоню ткнулась.
— Буду тебе, кицю,
Пестить, обіймати,
Залишайся, кицю,
Не йди більше з хати…
