Заспівала пташка у саду,
Зацвіла кульбаба на долині
Дай же, Боже, щастя всім в роду,
Дай же, Боже, щастя Україні!
Так подумав хлопець і заснув.
Сниться йому небо порпурове,
В небі сонце коршун проковтнув,
Серед днини запалали зорі.
То не зорі, небо там навпіл
Чорним димом, згарищем палало
Атом з Прип’яті розжарений летів,
Все живе із болем помирало.
Там, де хата даху вже немає,
І де вікна – протяги від дир,
І дорослий, і малий тікає,
Сумно плачуть вікна від квартир.
Ця чума двадцятого століття
Знищила усе, усіх живцем,
Перекреслила життя людське на сміття,
Не напишеш біль ніяким олівцем.
