А пам’ять у народу не забрати,
Голодна смерть усіх схопила за плече,
Найважча, найлютіша хвиля страти,
Коли живий, а біль від голоду пече.
Провалювались очі, …не впізнати,
А жити як же кожен з них хотів,
Кінський щавель їли, листки сухої м’яти,
Варили юшку з лободи та ховрахів.
Старі, дорослі вимирали,… діти,
Кривавий геноцид, як дощ ішов,
Минуть роки, але ніколи не забути
Те лихо, яке в вічність відійшло.
Проклятий будь же, тридцять третій роче,
Бо лиш туман там, де хотів, там і лягав,
І смерть безжалісно до всіх сміялась в очі,
І промінь сонця зламаний літав.
Хліб запашний ночами дітям снився,
Дитинство з голодом було на перебій,
Через століття світ слізьми умився,
Ніс вітер цвіт загублених надій.
Запалимо свічки всім неживим,
Той 33-й пом’янем журливим оком,
Де селами забрав голодний вій.
