Зірвався в небо стовп вогню
І заблищало світло всюди,
Земля здригнулась від антен,
“Що сталося?” – кричали люди.
У небі хмари згустком плили
У чорно – жовтому вогні,
Світанки світлі посіріли
Не восени, а навесні.
Ворона криком залилася
На сухім дереві кричать,
Земля зчорніла, обпеклася,
Не буде хліб на ній родить.
Життя, як сон перед очима,
Де все було, цвіли сади,
Де діти сонце малювали,
Де закохались я і ти.
Та один день спалив набуте,
Він став нещадним до людей,
Його ніколи не забути –
Чорнобильський квітневий день.
