Як свічка згорає бабуся Ярина —
Нема чого їсти, забрали усе!
Із рук виривали смачну картоплину,
Смачну — бо не їла до того весь день.
Не їла нічого до пізньої ночі,
Лопату взяла і пішла на город.
Копала картоплю, як бачили очі,
Зелену, неспілу зварила і от
Постукали в двері…
Відкрила старенька…
У хату зайшли і забрали “харчі”,
Сказавши: “Щоб знала, моя дорогенька,
Як нишком картоплю копати вночі!”
Згорала як свічка бабуся Ярина…
І пам’ять свічками на вікнах у нас
Палає, щоб знали від батька до сина —
Про ті роки спомин в серцях не погас!
- Наступний вірш → Наталія Погребняк – Свічка-пам’ять
- Попередній вірш → Юлія Хандожинська – Голодомор
(Оцінок ще немає)