Вірші класиків > Юлія Забіяка – Свічки пам’яті

Юлія Забіяка – Свічки пам’яті: Вірш

Запалала у вікні свіча
І питає матінку дівча:
— Ти свічу навіщо запалила?
— Зараз поясню все, доню мила:
То не свічка у вікні горить,
А народу пам’ять пломенить
Про жахливі голоду роки…
Ось тому й запалюєм свічки.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юлія Забіяка – Свічки пам’яті":

Читати схожі вірші:

  1. Юлія Забіяка – 1932-1933 роки
  2. Юлія Забіяка – Бабусин рушник
  3. Юлія Забіяка – Слоненятко
  4. Юлія Хандожинська – Пам’ять народу
  5. Микола Устиянович – Звістка
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Юлія Забіяка – Свічки пам’яті: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.