Запалала у вікні свіча
І питає матінку дівча:
— Ти свічу навіщо запалила?
— Зараз поясню все, доню мила:
То не свічка у вікні горить,
А народу пам’ять пломенить
Про жахливі голоду роки…
Ось тому й запалюєм свічки.
- Наступний вірш → Наталія Погребняк – Сторінка зі щоденника 1933 року
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Я маленький льотчик
(Оцінок ще немає)