Із циклу “Листи в Україну”
Це столиця держави. Тут досить людно.
І не досить зелено для ботанік.
Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/
і не так ковчег воно, як титанік.
Досить людно, й тому нестача киснева
Як і всюди, найбільше невдах і дурнів.
Кожен з них, не добігши до брами неба,
має право на прах і на місце в урні.
Я, здається, писав, що вдягаю робу.
я, крім того, навчився слова гглаголюх,
пити квас, осягати душу народу
і ходити синім від алкоголю,
грати в карти, чифірити /рок до ранку/,
пити спирт, розумітися на похміллі,
черевики чистити об фіранку
і тримати душу в чорному тілі,
я навчився божитися, присягати,
розрізняти на смак дукатські, явські,
я навчився нічого не досягати
і плювати в стелю цілком по-графськи,
розглядати дерево, як нагоду
для висіння, втілену ще в насінні.
Я тепер як ніде близький до народу.
Покажи цей лист усім в Україні.
