…ми сад в якому виросли дерева
уста в уста мов білий подих саду
де слива ледь волога і рожева
цвіте крізь нас даруючи усладу
уста в уста і тільки так спасемся
і чистин вдих кущем росте по жилах
а наших тіней зламані пасемця
уже летять і зносяться на схилах
углиб углиб де зіткана з ефіру
ледь жевріє душа болюча й пружна
хай з мокрих пліч немов дірява шкіра
спадає оболонка осоружна
ми стали соком
непідлеглі часу
невловні наче промінь між дзеркал
ми сік що потече за мить у чашу
ми сік що мов розплавлений метал…
