Юрій Буряківець – Мій нарід: Вірш

Мій нарід — це не тубілець дикий,
Ми рабами зроду не були! —
Йшли навали з войовничим криком,
Смерть для себе у степах знайшли.
Скрізь могили в нашій Україні
Їх безславний позначають шлях.
Ти вставала, земле, із руїни,
Щоб зміцніти і рости в віках.
Піднімалися в народі крила,
Двиготіла боєм далина. —
Мій народе! — Ти зродив Трясила,
Наливайка, Ґонту, Богуна…
І ніякій силі не зломити
Духа, що в людських серцях живе.
Ти здіймешся правдою над світом,
Він засяє у любові ввесь.
Мій нарід — це не тубілець дикий,
Він зведе навали нанівець.
Мій нарід — і мужній, і великий —
Він і воїн гнівний і творець.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Буряківець – Мій нарід":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Юрій Буряківець – Мій нарід: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.