Юрій Буряківець – На землі похмурій сонце вічне: Вірш

На землі похмурій сонце вічне,
Блиск сузір’я між поснулих трав…
Не на фресках давніх, романтичних,
Дійсність я вивчаю і вивчав.
Височать за вибалком могили,
В зіллі зброї заростає шмат.
Йдуть онуки, а діди спочили
На вершинах снігових Карпат.
Я піду, згублюся в небокраях,
Всі зникають в безпросвітній мглі.
Я нічого більше не бажаю,
Як умерти на своїй землі.
І до смерти, що прилине шквалом,
Хай огида буде в юнаків.
Тиха слава пролунає в далях
Серед вкритих смутком берегів.
Друзі принесуть звитягу з бою,
На свободі усміхнеться люд.
Блискавки ударять над рікою,
І салют прибоями дадуть.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Буряківець – На землі похмурій сонце вічне":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Юрій Буряківець – На землі похмурій сонце вічне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.