Вірші класиків > Юрій Дараган: Вірші > Юрій Дараган – Як луна загубленого раю

Юрій Дараган – Як луна загубленого раю: Вірш

Як луна загубленого раю —
На дзвіниці відгукнувся дзвін,
І зірвалась біла-біла зграя,
Зграя білих-білих голубів.

Вечір вдарив червінню по крилах,
Промінь вдарив по пелюстках крил,
У рожевім біле затремтіло,
І рожевим став вечірній пил.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Юрій Дараган
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Дараган – Як луна загубленого раю":

Читати схожі вірші:

  1. Володимир Лучук – Луна в лісі
  2. Андрій М’ястківський – Луна
  3. Мар’яна Савка – Прокотилась луна, що не варто іти назад
  4. Леся Українка – Ой в раю, в раю, близько Дунаю
  5. Ігор Січовик – Луна
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Юрій Дараган – Як луна загубленого раю: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.