Як луна загубленого раю —
На дзвіниці відгукнувся дзвін,
І зірвалась біла-біла зграя,
Зграя білих-білих голубів.
Вечір вдарив червінню по крилах,
Промінь вдарив по пелюстках крил,
У рожевім біле затремтіло,
І рожевим став вечірній пил.
- Наступний вірш → Юрій Дараган – То я та вітер в дикім полі
- Попередній вірш → Святослав Гординський – Апокаліптичне
(Оцінок ще немає)