я прощаюся з морем в цифровому форматі
я прощаюся з небом у безформному небі
я прощаюсь з усім що збирався почати
а проте не почав ну бо нафік то треба
я прощаюся з тим що почав і закінчив –
це тепер лише час позмиває і витре
я прощаюсь з віршами іще одним віршем
а з вітрами прощаюся зустрічним вітром
я чекаю на зірку у барвах абсенту
щоб злетіти із нею в поля полинові
я прощаюся з малопомітним акцентом
майже в кожній строфі майже в кожному слові
із собою самим я давно попрощався –
і прокляв себе сам і простив і прославив
я залишусь як спогад із хімії щастя
як гіркий післясмак у нефритових травах
