осінь
ніч
і потяг мчиться
наче протяг без упину
я люблю крізь ніч дивитись
на простори батьківщини
а вони такі чорнезні
наче то пітьма хтонічна
то у ній ми щойно щезли
і здається вже навічно
- Наступний вірш → Юрій Іздрик – Уже й не спитаю тепер я
- Попередній вірш → Юрій Іздрик – Знаєш я думаю ти – безнадійна
(Оцінок ще немає)