Юрій Іздрик – Першість: Вірш

я викликаю свого дервіша
я вимикаю своїх демонів
якось так сталось що ти — перша
якось так склалось що я — в темі
якось так вдалось що ми — в танці
па в тому танці цілком нереальні
я прогризаю твої панцирі
ти інспектуєш мої спальні
ти інтригуєш шокуєш милуєш
я доганяю втуляю міряю
ти ще навчишся бути милою
я ще зумію бо я — вірую
ти ще покажеш ти ще відсмалиш
я ще відловлю я ще відмию
завше нам всього буде замало
завше нам буде тісно у києві
буде нас крити в квасному каневі
буде нас перти святе пуерто
будуть нам грати фінські панки
і драмтеатри будуть з концертами
і drumтиатр у корпоративі
і партбілет у білизні спідній
синій бугатті дико спортивний
візи у напрямках виключно східних
якось так сталось що ти — перша
ось замість яблука — кокс і манго
я викликаю свого дервіша
я запускаю магічне танго

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Іздрик – Першість":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Юрій Іздрик – Першість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.