тепер тут усе підгорає мала
усе тут практично востаннє
нам звідси давно вже валити пора
і брати з собою кохання
і брати з собою траву і гриби
і саджанці правильних квітів
бери свої лахи і справді ходи
пора розбредатись по світу
- Наступний вірш → Іван Низовий – Життєдайні ріки
- Попередній вірш → Юрій Іздрик – Ми обпікаємо одне одного
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)