уже й не спитаю тепер я
а сам не згадаю хоч вбий ти
чи є в цього світу двері
і як з цього світу вийти
з заплутаних цих коридорів
із сонячних цих провулків
із цих паралельних просторів
із цього солодкого вулика
- Наступний вірш → Юрій Іздрик – Вигрібаю в нейтральні води
- Попередній вірш → Юрій Іздрик – Осінь
(Оцінок ще немає)