з кохання виходиш немов із війни –
побитий і хворий на голову
вертаєш у рідні чотири стіни
і там розтікаєшся оловом
і плющить нещадно жорсткий відхідняк
і сором пекучий їбошить –
ну скільки вже можна?
щоразу отак!
вже кинули б краще на гроші..
- Наступний вірш → Юрій Іздрик – І як ми скажемо так і стане
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Бобер і бобренята
(Оцінок ще немає)