Юрій Іздрик – Жовтаве світло астрономів місяця: Вірш

жовтаве світло астрономів місяця
досліджує поверхню наших спин
ми не спимо – ми дихаємо й світимось
а ніч у червні – всього шість годин

ми не спимо – ми лежимо без руху
нас упокорив пульс на двох один
а час кульгає аритмічно й глухо
бо ніч у червні – тільки шість годин

бо літо в червні пещене й примхливе
причин і скутків каламутить плин
одне за одним йдуть посухи й зливи
як ніч за днем і все – за шість годин

здавалося б – лови свою удачу
тасуй колоду з наслідків й причин
та наш протест недвижний і лежачий
бо ніч у червні всього шість годин

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Іздрик – Жовтаве світло астрономів місяця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Юрій Іздрик – Жовтаве світло астрономів місяця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.