Юрій Іздрик – Зсихаюся в нуль під самотності пресом: Вірш

зсихаюся в нуль під самотності пресом
хоч добре відомий рецепт порятунку –
обіймів твоїх живильні компреси
і доза найменша твоїх поцілунків

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Іздрик – Зсихаюся в нуль під самотності пресом":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Юрій Іздрик – Зсихаюся в нуль під самотності пресом: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.