Морозяні, прозорі ранки.
Над полем сонна благодать.
Розкриті настіж двері ганку,
і ще не хочуть айстри зав’ядать.
Як вийдеш – паморозь на травах,
неначе срібна сивина,
а із гаїв мідяно-ржавих
така дзвінка доноситься луна…
- Наступний вірш → Юрій Клен – Б’ють дзигарі дванадцяту годину
- Попередній вірш → Юрій Клен – Вже сніп у полі споловів
(Оцінок ще немає)