Он крутиться листками зжовклими
прозора праосінь берез.
Над вечір так раптово змовкли ми,
схиливши очі до терез,
де шальками урівноважені
всі наші радощі і сум.
І серце, вже красою вражене,
п’є порами осінній шум.
- Наступний вірш → Юрій Клен – Здери березову кору
- Попередній вірш → Юрій Клен – З дахів течуть дзвінкі струмки
(Оцінок ще немає)