Веселий вересень у лісі
повісив ліхтарі,
і сонце на злотистім списі
гойдається вгорі.
Гаптує вечір жовтим шовком
блакитні килими,
а чорний пень зробився вовком,
повившись у дими.
Підносить кожен ясень келих
пінливого вина.
Тож як я серед них, веселих,
не вихилю до дна?
Розхристана й простоволоса,
в ялиновій юрбі
мене береза злотокоса
стрічає на горбі.
Бере за руку, яснозора,
і в шелестиву тінь
веде, спокійна і прозора,
немов у свій курінь.
