Вже сніп у полі споловів,
і став гіркішим дух полинний,
і червоніють кетяги калини
на взліссі літніх вечорів.
Зберу я зілля всі і трави,
що не зів’яли ще в гаях,
і буду слухати, як по дощах
росте в душі осіння повідь.
- Наступний вірш → Юрій Клен – Морозяні, прозорі ранки
- Попередній вірш → Юрій Клен – Синіють по дощах озера
(Оцінок ще немає)