Вже сонце інеєм шершавих голок
неначе мохом поросло,
і місяці, дзвінкі як скло,
вдягають ночі у бронзовий холод.
О, вашим чарам лиш на мить піддамся –
і вже розквітли ви в очах,
залізні ночі у лісах,
які виспівував сп’янілий Гамсун!
- Наступний вірш → Юрій Клен – Он крутиться листками зжовклими
- Попередній вірш → Юрій Клен – Б’ють дзигарі дванадцяту годину
(Оцінок ще немає)