З дахів течуть дзвінкі струмки
і кидають мені у вікна перли.
Співають реквієм роки
над долею моєю, що роздерли
вітри й розвіяли в степах.
Он там висять шматки, що серпень кинув,
і зашкарубли на кущах
сухого глоду і шипшини.
- Наступний вірш → Юрій Клен – Он крутиться листками зжовклими
- Попередній вірш → Юрій Клен – Б’ють дзигарі дванадцяту годину
(Оцінок ще немає)