Здери березову кору
і серце нею дбайливо закутай.
Надворі хай гуде вітрами лютий,
воно ж муркоче: «Ще не вмру»!
Сповите в цей пахучий саван,
куди вплело проміння ясні сни,
воно, немов у бганках златоглаву,
хай продрімає до весни.
- Наступний вірш → Юрій Клен – Осінь, дівчину маленьку
- Попередній вірш → Юрій Клен – Он крутиться листками зжовклими
(Оцінок ще немає)