В’ється стежка між кущами,
Що чар-зіллям заросла,
Мліють трави під ногами
Від незримого весла.
Стій! Хатинка на узліссі
Невесела і смутна,
Троє воронів у стрісі,
Віє пусткою з вікна.
Хто замкнувся тут? Зіб’ю я
Засув чорний од дверей,
В темну горницю гукну я:
— Де ти, відьмо? Де ти, гей? —
Стрепенулись чорні птиці,
Вовком скаче відьма в ліс.
— Хто ще тут у цій світлиці,
Що з примарами ізріс?
Хто? — Я жду — і за дверима
Чутна тихая хода.
— Хто? — 3 блакитними очима
Королівна молода.
- Наступний вірш → Юрій Липа – Ми такі упиті
- Попередній вірш → Юрій Липа – Біси і ловець
(Оцінок ще немає)