Був день, як плач, а потім — горд і гнівен:
У колісниць відьом запряженії пси,
В огнях шаліючи, гарчали на ліси,
На степ, на зляканість…
І — німо.
Післязливен
Зіп’явся міст. Вечірняя зоря
Із сутіней глядить на гри семибарвисті,
На хмари у шаленій, душній ристі,
На учту янголів, що тепло догоря
У глибині високій, променистій.
- Наступний вірш → Юрій Липа – Боже, Владарю душ
- Попередній вірш → Юрій Липа – Будуччина – у Бога
(Оцінок ще немає)