Людська душа, як дерево гіллясте,
Як дерево гіллясте при дорозі.
Із вихором дорожнім прилітають
І осідають біси на деревах.
В гущавині привітній і зеленій
Побачиш — блисне з ізмарагду око
Або, обважнене надміром бісів,
І жовкне, й гнеться дерево додолу.
Ідеш задуманий в алеї душ людських
І оглядаєш ці гримаси й вихиляси;
Бо ж то так рідко струнчиться і квітне
Душа, як дерево, очищена громами…
