Нехай світ радіє,
Що серед людей
Були Ви, надіє
Сердець.
Це ж Ваші жіночі очі
Кохали батька і сина,—
І Україна,
Широка, промінна,
З Ваших очей
Гляділа на них,
Коли з болем і жалем
У серцях своїх
Вони від’їжджали
В похмурий день.
Їх до смерти леліє,
Їх оповиває, гріє
Ваш погляд, надіє,
Надіє сердець.
