Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло,
Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити,
Все прагне безоглядно стрічні жінки для забави,
Впаде під бичем, підведеться і прагне наново…
О, жінко, усе, що у пробах накажеш,— від Бога,
Наказуй ламатись в терпінні і гнутись у пробах,
У соромі й стиді наказуй відкинуть нечисте,
В огні і горінні наказуй вмиватись з полуди.
Аж, може, прозріє. Аж, може, дозволить Господь
Побачити в тілі жіночім не те, що — як світ,
А те, що — безсмертне, побачити душу жіночу.
