Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Надгороди притулком теплим, Боже,
Вкажи брудним ропухам купи листя
І гайворонам їх колючі гнізда.
А тим, хто злочин тління розсівають,
Убійникам душі з’явись у гніві,
Указуючи путь, що безконечна,—
Хай з божевільним поглядом од жаху
Покинуть справедливу батьківщину
І іншої довіку не знайдуть!
