Просто дивитись в лице усьому, що довкола;
Все, що є рідне, то — рідне, вороже — ворожим зостане,
Йди без вагань і без схибу, і вдар там, де треба,
А ще частіш — пожалій, відвернись і не думай,
Часто людина змаліє і варта поправи,
Шкода на неї часу, ти будь тим, чим належить.
То — найважніше: ти будь і дивись простовіч.
- Наступний вірш → Юрій Липа – Прокляття
- Попередній вірш → Юрій Липа – Ти, серце, змучене коханням
(Оцінок ще немає)