Тюрми і голод, нещастя, убивства й помори
Шли нам, Найвищий, бичуй нас,— нам певне потреба
Раз покоритися волі небес і молитись,
Раз у нужденність тілесности вчутись і впасти,
Твердеє серце скрушити й наново почати
Ще раз, ще більш так, як досі такого не було,
Більш, як гетьманства, король чи великі князівства,
Божиїм троном поставити край свій і нарід,
Біль перелить на молитву, що в битві і в мирі триває.
- Наступний вірш → Юрій Липа – Ти, серце, змучене коханням
- Попередній вірш → Юрій Липа – Хорал Бетговена
(Оцінок ще немає)