Зацвіла ружа трояка: Вірш

Зацвіла ружа трояка
Мала я мужа, мужа я мала,
Мала я мужа пияка

Він нич не робить тілько п’є
Прийде додому, додому прийде,
Прийде додому, мене б’є

Не бий ня, мужу, не карай
Лишу ти діти, діти ти лишу,
А сама піду за Дунай

Коли на човен сідала,
Білом хусточком, хусточком білом,
Білом хусточком махала

Вернися, жоно, додому,
Діти ти плачут, плачут ти діти,
Діти ти плачут за тобом

-Хоть най плачуть, хоть не плачут,
Я не вернуся, з-за тебе в землю,
З-за тебе в землю пропаду

Кобы-сь не пив, мене не бив,
Любила бы-м тя, бы-м тя
Любила, твої чоботи носила

-Не бий ня, мужу, не бий ня,
Твої чоботи, чоботи твої,
Буду носили, люби ня!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Зацвіла ружа трояка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Зацвіла ружа трояка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.