Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молодії –
у полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Гринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой, ти станеш на воротях,
А я в закаулку.
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой, ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой, щоб слава не пропала
Проміж козаками,
Ой, козак до ружини,
Бурлака до дрюку:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
- Наступний вірш → Ой Морозе, Морозенку
- Попередній вірш → Андрій Малишко – Пісня про рушник
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)