1.
(Від Перемешля)
Треба косу розплїтати,
Треба вінець закладати,
Пішла княгинонька,
Пішла Горпинонька,
До городонька,
Білими ноженьками.
Ріже барвінок,
Собі на вінок
Білими рученьками:
Прийшла до неї
Матінка єї:
Що робиш, дитинонько?
Ріжу барвінок
Собі на вінок,
На свою головоньку.
Ой, чи-ж я тобі,
Моя матінко!
Не була вигідненька?
Що ти мня даєш,
Ти мя силуєш,
А я ще молоденька
Не дуже розумненька.
Я тя силую,
Ой я тя даю,
Зі своєї головоньки,
З людської намовоньки.
2.
(При вінкоплетинах)
Ой у лузі калина,
Білим цвітом зацвила:
Пішли її дружки рвати,
Не дала ся уломати:
Пішла Горпинонька,
Пішла княгинонька
Наломила си квіту
З калинового цвіту!
Прийшла до світлоньки
Межи красні дівоньки,
Поставила на столоньку
Проти свого личенька,
Питала ся батенька:
Чи я буду такая,
Як калинонька тая?
Будеш дитинонько, будеш,
Поки у мене будеш:
А як від мене підеш,
Спаде красонька з тебе,
Із тебе молодої,
Із косоньки чорної.
3.
(Сиротинська)
Вийди Маланонько молоденькая,
Подиви ся всяденько:
Чи не стоїть твій батенько,
У котрого пороженька.
Ой знаю-ж бо я, знаю,
Що батенька не маю:
Пішлю ворону
В чужу сторону
По свою родиноньку:
Пішлю зазулю
В сирую землю
По своєго батенька.
Ворона летить,
Вісти приносить:
Буде ту родинонька.
Зозуля летить,
Вісти приносить:
Не буде твій батенько:
Сира земленька,
Тяжкі дверенька,
Годі їх отворити.
Ані віконця,
Ясного сонця
На тебе ся подивити,
Вже мій батенько,
Мій соколенько
Перед милим Богом стоїть,
Вірне ся Богу молить:
Спусти-ж мене Боженьку
З неба на земленьку,
Най же ся подивлю
На своє дитинонько.
Ти душенько благая!
Тебе нам не потреба:
Має вона там друженьки
Вірнії услуженьки,
Вони їй вінець нарядять
На посаг посадять,
Нарядять як панятко,
Посадять як сиротятко!
4.
(Від Стрия)
Просила Горпинонька
Свого батенька:
Батеньку мій любий!
Запирай воротонька,
Не пусти княженька,
Не пусти Василенька.
Дитинонько моя люба!
Як го не пускати?
Коли він ся просить,
Коли він ся стелить,
Хмелем коло двора,
Барвінком коло стола,
Соколом за столом.
5.
(Сиротинська)
Княгині матіночка
Вперед Бога стоїть,
На охрест руки держить
У Бога просить:
Спусти мене Боже!
Над село хмарою,
А в село дрібним дощем,
Ясним сонцем, віконцем,
Найже я ся подивлю,
Як красно дитя убрано?
Убрано як панятко,
Посаджено як сиротятко.
6.
Сіяла княгинонька долю,
Стоячи над водою:
Плини доле з водою,
Я поплину з тобою.
Там ми си спочинемо,
Тай листи попишемо,
До мати пішлемо:
Най-же мама знає,
Що мене малу дає,
Не навчивши мене
Всякої роботи:
Научать мене люди,
Тоді мамі жаль буде.
7.
Вода луженька забрала
І камінє дрібненьке,
Лиш одного каміня не брала,
Що дівчина на нім стояла,
Русу косу чесала.
Не пади косо на камінь,
Но пади, косо, в зільничок:
Бо на камени зсічеш ся, —
А в зільничку приймеш ся.
8.
Просила княгинонька
Своєго братечка:
Братчику-ж мій любий!
Сідлай кониченька,
Їдь у чистеє поле
По стадо воронеє,
Зажени-ж бо єго
До зільника мого,
Най зілє випасе
І на копитах винесе:
Коні мої воронії
Витопчать зілє моє,
Най ся по мені не зістає,
Подружечкам на радости
Матіночці на жалости:
Бо що матіночка гляне,
А де-ж тото дитяточко,
Що садило зілячко!
9.
Мовила — говорила
Ярая пшениця:
Не подоба моя
У стозі стояти,
Але подоба моя
У короваю розростати.
Мовила — говорила
Червона калина,
Не подоба моя,
У лузі стояти,
Але подоба моя
У коровая сіяти.
Де ти калино росла?
Щось така красна,
Тонка, висока,
Листьом широка?
У лузі при керници,
При студеній водици,
Від вітру буйненького,
Від дощу дрібненького,
Від сонця ясненького!
Десь дівчино росла?
Щось така красна?
У тата в холодочку,
При солодкім медочку!
(Від Бережан).
10.
(Коли на посаг садять)
Злетіли два ангели з неба,
Ой, сіли, пали Марисонці на подвірє.
А з подвіря в застявноє віконце.
А з віконця на тисові столи.
А з столів на лнянії обруси,
А з обрусів на пшеничні хлібове,
А з хлібових на румяне личенько,
А з румяного личенька на барвіновий віночок,
А з віночка на мушлиновий рубочок.
11.
(При вінкоплетинах)
Надлетіло птичатко це, це, це,
Сіло собі в віконенько щебече,
А за столом паняночки лагодять,
Марисонці вінок лагодять.
12.
(Міщанська, коли їдуть до молодої в неділю)
Їдьмо, поїдьмо
Польом, болоньом,
Піском, каміньом:
Пісок буде шуміти,
Камінь буде дудніти:
Вчують нас люди,
Славно нам буде,
Вчують селяне,
Що їдуть міщане.
13.
(При вінкоплетинах)
Вінку мій, вінику,
З крещатого барвінку,
Лиш один раз тя вила,
І том тя не сходила,
В суботу по полудни,
В неділю всю дноньку
В понеділок годиноньку:
Дала би-м тя малювати
Щоби в тобі погуляти,
Дала би-м тя золотити,
Щоби в тобі походити.
